Що таке інтернет, хто створив всесвітню павутину World Wide Web і як працює глобальна мережа

Категорія: Просування і СЕО (SEO) Опубліковано: Субота, 07 травня 2016

Здрастуйте, шановні читачі блогу ITstatti.in.ua. Всі ми з вами живемо в епоху глобального інтернету і користуємося термінами сайт, веб, www (World Wide Web — всесвітня павутина, всесвітня мережа) досить часто і особливо не вдаючись у те, що ж це таке.

Веб сайт

Теж саме я спостерігаю і у інших авторів, так і звичайних співрозмовників. «Сайт», «інтернет», «мережа» або абревіатура «WWW» стали для нас настільки звичайними поняттями, що навіть замислюватися про їх суті не приходить в голову. Однак перший вебсайт з'явився на світ всього лише якихось двадцять років тому. А що таке інтернет?

Адже він має досить довгу історію, проте, до появи глобальної мережі (WWW), 99.9% жителів планети навіть не підозрювали про його існування, бо він був прерогативою фахівців та ентузіастів. Зараз же про всесвітню павутину знають навіть ескімоси, у мові яких це слово ототожнюється зі здатністю шаманів відшукувати відповіді в шарах всесвіту. Так давайте відкриємо для себе — що таке інтернет, сайт, всесвітня павутина і все інше.

Що таке Інтернет і його відмінність від глобальної павутини WWW

Самим чудовим фактом, який зараз можна констатувати, є те, що Internet не має власника. По суті це об'єднання окремих локалок (завдяки вжитим колись загальним стандартам, а саме протоколу TCP/IP), що підтримується в робочому стані мережевими провайдерами.

Є думка, що через все зростаючого медійного трафіку (відео і іншого важкого контенту, переміщуваного тоннами в мережі) незабаром станеться колапс Інтернету через його обмеженою на поточний момент пропускної здатності. Основною проблемою в цьому плані є оновлення мережевого обладнання, що становить глобальну павутину, на більш швидкісний, що в першу чергу стримується необхідними при цьому додатковими витратами. Але думаю, що проблема буде вирішена в міру назрівання колапсу, та й вже існують окремі сегменти мережі працюють на високих швидкостях.

Взагалі, у світлі того, що інтернет по суті нічий, слід згадати, що багато держав, намагаючись запровадити цензуру в глобальній мережі, хочуть ототожнити її (а саме його найпопулярнішу на даний момент складову WWW) із засобами масової інформації.

Але під цим хотіння насправді немає ніякого грунту, тому що інтернет це всього лише засіб комунікації або, іншими словами, носій інформації порівнянний з телефоном або навіть звичайним папером. Спробуйте застосувати санкції до паперу або її поширення по планеті. Окремі санкції окремі держави, насправді, можу застосовувати тільки до сайтів (острівцях інформації в мережі), які стають доступні користувачам за допомогою всесвітньої павутини.

Перші передумови створення глобальної павутини інтернету і були зроблені... Як ви думаєте, в якому році? Дивно, але аж в дрімучому 1957. Знадобилася така сітка, природно, військовим (і, природно, США, ну куди ж без них) для зв'язку в разі розгортання військових дій із застосуванням ядерного зброї. Створювали мережу досить довго (близько 12 років), але це цілком можна пояснити тим, що в той час комп'ютери перебували в зародковому стані.

Але тим не менш їхні потужності цілком вистачало на те, щоб до 1971 році отримати можливість обміну електронною поштою між військовими відомствами і провідними університетами США. Таким чином протокол передачі Емайл став першим способом використання інтернету для потреб користувачів. Ще через пару про те, що таке інтернет вже дізналися за океаном. До початку 80x були стандартизовані основні протоколи передачі даних (поштовий, файловий протокол FTP), а так само з'явився протокол так званих новинних конференцій Usenet, який був схожий на поштову, але дозволяв організовувати щось схоже на форуми.

А ще через кілька років з'явилася ідея створення системи доменних імен (DNS — зіграє важливу роль у становленні WWW) і з'явився перший у світі протокол для спілкування через інтернет в реальному часі — IRC (у українській розмовній — ірка). Він дозволяв чатитись в мережі. Фантастика, яка була доступна і цікава дуже і дуже малому числу жителів планети Земля. Але це тільки поки.

На стику 80x і 90x років відбуваються настільки значущі події в історії розвитку інфраструктури, що вони, власне, і визначили її подальшу долю. Взагалі таке поширення глобальної мережі в умах сучасних жителів планети зобов'язана практично одній єдиній людині — Тіму Бернерсу-Лі.

Бернерс-Лі є англійцем, який народився в сім'ї двох математиків, які присвятили своє життя створенню одного з перших комп'ютерів у світі. Саме завдяки йому світ дізнався, що таке інтернет, сайт, електронна пошта і т. п. Спочатку всесвітню павутину WWW (World Wide Web) він створив для потреб концерну ядерних досліджень Церн (той самий колайдер знаходиться у них). Завдання полягало в зручному розміщенні всієї наявної у концерну наукової інформації у їх власної мережі.

Для вирішення цього завдання він придумав все, що зараз є основоположними елементами WWW (те, що ми і вважаємо інтернетом, трохи не розуміючи його суті). За основу він взяв принцип організації інформації, званий гіпертекстом. Що це таке? Даний принцип був придуманий задовго до цього і полягав у такої організації тексту, коли лінійність оповіді замінювалася можливістю переходу по різним ссилкам (зв'язкам).

Інтернет — це гіпертекст, гіперпосилання, Урли і залізо

Завдяки цьому гіпертекст можна читати в різній послідовності, тим самим отримуючи різні варіанти лінійного тексту (ну, вам це, як користувачам інтернету зі стажем, зараз має бути зрозуміло і очевидно, але тоді це була революція). В ролі вузлів гіпертексту повинні були виступати так звані гіперпосилання, які ми зараз називаємо просто посиланнями.

В результаті, всю існуючу зараз в комп'ютерах інформацію можна представити як один великий гіпертекст, що включає в себе безліч вузлів (гіперпосилань). Все, що було розроблено Тімом Бернерсом-Лі, було перенесено з локальної сітки Церну в те, що ми сьогодні називаємо інтернетом, після чого Web (веб) став шаленими темпами набирати популярність (перші п'ятдесят мільйонів користувачів World Wide Web були зареєстровані лише протягом перших п'яти років існування).

Але для реалізації принципу гіпертексту і гіперпосилань знадобилося з нуля створити і розробити відразу кілька речей. По-перше, потрібен був новий протокол передачі даних, яким став всім вам зараз відомий протокол HTTP (на початку адрес всіх веб сайтів ви знайдете згадку про нього або про його захищеної версії HTTPs).

По-друге, був розроблений з нуля мова гіпертекстової розмітки HTML, абревіатура якого зараз відома всім вебмайстрам в світі. Отже, ми отримали інструменти для передачі даних і створення сайтів (набору веб сторінок або web-документів). Але як же посилатися на ці документи?

Наступним кроком у відповіді на питання що таке інтернет є універсальний ідентифікатор ресурсу URI, а також універсальний локатор URL.

Перший дозволяв ідентифікувати документ на окремому сервері (сайті), а другий дозволяв підмішати у ідентифікатор URI доменне ім'я (отримане на основі принципів DNS і однозначно вказує на належність документа вебсайту, розміщеному на певному сервері) або IP адреса (унікальний цифровий ідентифікатор абсолютно всіх пристроїв глобальної або локальної мережі). 

Залишилося зробити лише один крок для того, аби всесвітня павутина WWW, нарешті, запрацювала і стала затребувана користувачами. Знаєте який?

Ну, звісно ж, потрібна була програма, яка б на комп'ютері користувача могла відображати вміст будь-якої запитується в інтернеті за допомогою URL-адреси веб-сторінки. Такою програмою став браузер. Якщо говорити про сьогоднішній час, то основних гравців на цьому ринку не так вже й багато, і про них я встиг написати за невеликого огляду:

  1. Internet Explorer (IE, MSIE) — стара гвардія ще в строю
  2. Mozilla Firefox (Мазило Фаєрфокс) — ще один ветеран не збирається здавати позицій без бою
  3. Google Chrome (Гугл Хром) — амбітний новачок, якому вдалося захопити лідерство в максимально короткі терміни
  4. Opera — улюблений багатьма в інтернеті, але поступово втрачає популярність браузер
  5. Safari — засланець з яблучного стану

Тімоті Джон Бернерс-Лі самостійно написав програму першого в світі браузера Internet і назвав його, не мудруючи лукаво, World Wide Web. Хоча це і не було межею досконалості, однак саме з цього браузера почалося переможний хід всесвітньої павутини WWW по планеті.

Взагалі, звичайно ж, вражає той факт, що всі необхідні інструменти для сучасного інтернету (мається на увазі його найпопулярніша складова) були створені лише однією людиною за такий короткий час. Браво.

Трохи пізніше з'явився перший графічний браузер Мозаїка, від якого ведуть початок і багато хто з сучасних браузерів Мазило і Експлорер). Саме Мозаїка стала тією краплею, якої не вистачало, щоб з'явився інтерес до інтернету (а саме до всесвітньої павутини) у звичайних мешканців планети Земля. Графічний браузер — це вже зовсім інша справа, ніж текстовий. Всі люблять дивитися картинки і лише деякі люблять читати.

Що примітно, Бернерс-Лі не отримав якихось дуже великих сум грошей, які, наприклад, в результаті отримали розробники пошукової системи Яндекс або творці лідера світового пошуку Google, хоча зробив він для глобальної мережі, напевно, все ж більше.

Зараз він керує розробкою нових стандартів для інтернету під егідою некомерційного консорціуму W3C. Саме вона формує відповідь на питання — що таке інтернет сьогодні і якими законами він підпорядковується. Я досить часто посилався на сторінки цього консорціуму, як на першоджерело, коли писав статті до рубрики Підручник Html і CSS Довідник.

Так, згодом на додаток до розробленого Бернерсом-Лі мови Html додався ще й мову стильової розмітки CSS. Завдяки цьому частина операторів в Html стала не потрібна, а їм на заміну прийшли набагато більш гнучкі інструменти каскадних таблиць стилів, які дозволили істотно підвищити привабливість і гнучкість дизайну у створюваних зараз сайтів. Хоча у вивченні правила CSS, звичайно ж, більш складні, ніж мову розмітки. Однак, краса вимагає жертв.

Як влаштовані інтернет і глобальна мережа зсередини?

Але давайте подивимося, що таке Web (www) і яким чином здійснюється розміщення інформації в Internet. Тут ми з вами впритул зіткнемося з тим феноменом, який називається website (web — сітка, а site — місце). Отже, що ж таке «місце в мережі» (аналог місця під сонцем в реальному житті) і як його, власне, отримати.

Що ж таке иннет? Отже, він складається з невидимих і не мають великого значення для користувачів каналоутворюючих пристроїв (маршрутизаторів, комутаторів). Мережа ж WWW (те, що ми називаємо Web або всесвітньою павутиною) складається з мільйонів веб серверів, які являють собою програми, запущені на трохи модифікованих комп'ютерах, які в свою чергу обов'язково повинні бути підключені в режимі 24 на 7) до глобальної павутини і використовувати для обміну даними протокол HTTP.

Веб сервер (програма) отримує запит (найчастіше від браузера користувача, який відкриває посилання або ж ввів Url в адресному рядку) відкриття документа, розміщеного на цьому сервері. Документ у найпростішому випадку являє собою фізичний файл (з розширення html, наприклад), який лежить на жорсткому диску сервера.

У більш складному випадку (при використанні движка сайту — ЦМС) запитуваний документ буде сформовано програмним способом на льоту.

Для перегляду запитаної сторінки сайту використовується спеціальне програмне забезпечення на стороні клієнта (користувача) під назвою браузер, який вміє перетворювати закачаний фрагмент гіпертексту в удобоваримом вигляді на пристрої відображення інформації, де цей самий оглядач встановлено (ПК, телефон, планшет тощо). Загалом-то все просто, якщо не вдаватися в деталі.

Раніше кожен окремий вебсайт розміщувався фізично на окремому комп'ютері. Пов'язано це було в основному зі слабкою обчислювальною потужністю наявних на той момент ПК. Але в будь-якому випадку, комп'ютер з програмою web сервера і розміщеному на ньому сайтом обов'язково повинен бути цілодобово підключений до інтернету. Здійснити це в домашніх умовах досить складно і дорого, тому для зберігання веб сайтів зазвичай користуються послугами спеціалізуються на цьому хостинг-компаній.

Послуга хостингу в силу популярності WWW є зараз досить затребуваною. Завдяки зростаючим згодом потужностей сучасних ПК у хостерів з'явилася можливість розміщувати багато веб-сайтів на одному фізичному комп'ютері (віртуальний хостинг), а розміщення одного сайту на одному фізичному ПК стало називатися послугою виділеного сервера.

При використанні віртуального хостингу всім розміщеним на комп'ютері (той, який називається сервером) вебсайтів може бути наданий один IP-адресу, а можете бути і окремий кожному. Суті це не змінює і лише опосередковано може впливати на розміщений там Website (погане сусідство на одному IP може погано позначитися на Seo просування — пошуковики іноді гребуть всіх під одну гребінку).

Тепер давайте небагато поговоримо за доменні імена вебсайтів та їх значення у всесвітній павутині WWW. Кожний ресурс в інтернеті має своє доменне ім'я. Причому може скластися ситуація, коли у одного і того ж сайту може бути декілька доменних імен (в результаті виходять дзеркала або ж аліаси), а так само, наприклад, на безкоштовних хостингах для багатьох ресурсів може використовуватися одне і те ж доменне ім'я.

Так само для деяких серйозних ресурсів існує таке поняття, як дзеркала. В цьому випадку файли сайту можуть знаходитися на різних фізичних комп'ютерах, а самі ресурси мати різні доменні імена. Але це все нюанси, тільки заплутують початківців користувачів.

Суть доменного імені полягає в тому, що воно виглядає і сприймається людиною набагато більш адекватно, ніж набір цифр IP адреси. Тому і були створені розміщені в інтернеті DNS сервера з таблицями відповідності реального IP адреси веб-сервера, на якому розташований Сайт, і його домену.

Припустимо, що користувач ввів у браузері URL адресу потрібного йому ресурсу (або перейшов за посиланням). Браузер в першу чергу повинен буде визначити IP-адресу сервера (комп'ютера в мережі інтернет), на якому цей самий ресурс хоститься. Як він це робить?

В першу чергу браузер спробує звернутися до що знаходиться на комп'ютері користувача файлу Hosts, який у давні часи був заміною DNS серверів (коли сайти в інтернеті можна було перерахувати по пальцях). Якщо там з приводу згаданого в URL доменного імені нічого прописано не буде, то оглядач вже буде звертатися до найближчого до нього DNS сервера, щоб знайти там відповідність домену ITstatti.in.ua і IP 5.101.152.97.

Однак, сайт сайту різнь. У Яндекса теж є Website і у Васі Пупкіна він є. Однак ці поняття не можна порівняти. Але тим не менш Вася Пупкін, отримавши в своє розпорядження web проект, має все-таки більше шансів збагатитися в мережі, ніж без нього.